Верховні вимоги до «люстраторів»

       Після того як Пленум Верховного Суду схвалив пропозиції щодо внесення змін до Конституції, на запитання журналістів відповів Голова ВС Ярослав РОМАНЮК. Він пояснив, чому «верховники» підтримують ідею триланкової судової системи і що буде з трьома спеціалізованими судами. Також Я.Романюк розповів, хто може стати членом тимчасової спецкомісії з перевірки суддів за квотою ВС.

«Ми пропонуємо повернутися до триланкової судової системи й відмовитися від трьох судів касаційної інстанції»

— Ярославе Михайловичу, Пленум ВС підтримує ідею створення триланкової судової системи. Чому? Яка доля чекатиме вищі спеціалізовані суди?

— Всі наші пропозиції аргументуються конкретними європейськими стандартами. Якщо звернутися до європейського досвіду, то він каже: кожна держава вправі самостійно вирішувати, яку судову систему будувати: три- чи чотириланкову. У нас побудова судової системи започаткована ще прийняттям Конституції 1996 р. Цей процес довго тривав і завершився прийняттям закону «Про судоустрій і статус суддів», коли було завершено побудову уніфікованої чотириланкової судової системи на чолі з ВС.

Досвід інших країн, рекомендації Європейської комісії «За демократію через право» від 15.06.2013 переконують у тому, що Україні варто замислитися: чи є оптимальною існування саме чотириланкової судової системи? Венеціанська комісія підказувала, що більш підходящий варіант для нашої держави — триланкова система.

Пленум ВС поділяє цей підхід. Для того щоб судова система була зрозумілою та доступною для пересічного громадянина, який не є й зовсім не повинен бути фахівцем у галузі права, вона повинна будуватися за такими принципами.

У кожному районному центрі має бути суд, у рамках якого можуть працювати судді, які займаються розглядом певних категорій справ: скажімо, один — кримінальних, другий — житлових, третій — трудових, четвертий — господарських, п’ятий — адміністративних.

У кожному обласному центрі повинен бути апеляційний суд, в якому працюватимуть 4 палати: цивільна, господарська, кримінальна та адміністративна. На вершині цієї піраміди — суд касаційної інстанції, яким, на нашу думку, має бути ВС.

Відповідно до європейських стандартів якість правосуддя залежить не від того, скільки є ланок та скільки разів можна переглядати одне й те саме рішення, а від того, наскільки ефективним є сам судовий розгляд.

Оскільки ми пропонуємо формувати триланкову судову систему на чолі з ВС як судом касаційної інстанції, то очевидно, що вищі суди — господарський, адміністративний та спеціалізований з розгляду цивільних і кримінальних справ — як касаційна інстанція мають бути ліквідовані. Але це вже завдання для законодавця, як з ними вчинити: можливо, їх реорганізують, судді будуть переведені до апеляційної інстанції. Може, вони діятимуть як касаційні палати ВС.

— Питання призначення суддів на адміністративні посади завжди було дискусійним. Відповідно до змін, які були внесені до закону «Про судоустрій і статус суддів», керівництво суду обиратимуть зборами суддів установи шляхом таємного голосування. Чи потрібно записувати в Конституції, який орган має вирішувати питання призначення суддів на адмінпосади?

— На мою думку, в Основному Законі не повинно бути надмірної регламентації. У ньому мають бути зазначені засадничі принципи. Міжнародні стандарти зводяться до того, що суддю на адміністративну посаду повинні обирати органи суддівського самоврядування, приміром, сам судовий колектив.

Принципово, щоб у Конституції було закладено таку засаду: вирішення питання про призначення судді на адміністративну посаду повинно бути віднесене до компетенції органів суддівського самоврядування. Яких саме органів? Це питання має регулюватися законом.

Що стосується механізму обрання суддів на адмінпосади, запропонованого законом «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», то він — демократичний. Але практичне застосування цього механізму може нести певні ризики.

Зокрема, в Україні 164 суди, де за штатом має працювати по четверо суддів. 29 із цих установ укомплектовані не повністю. У 129 судах за штатом — 3 судді. 23 із цих установ також недоукомплектовані. Через кілька років ми можемо зіткнутись із ситуацією, коли вичерпаємо весь кадровий ліміт і в цих судах не буде кого призначати на адмінпосади. До того ж такий механізм може розколоти судові колективи в боротьбі за адмінпосади.

Отже, час покаже. Можливо, потрібно буде вносити корективи до процедури призначення керівництва судів.

«Пропонується запровадити фільтр для відбору справ, які потрібно перевіряти в касаційному порядку»

— Оскільки Пленум ВС пропонує ліквідувати вищі спеціалізовані суди, чи потрібно буде збільшувати кількісний склад суддів ВС?

— Зауважу, що право апеляційного оскарження кожного судового рішення повинне бути гарантоване в Конституції. Що ж стосується права касаційного оскарження, то, враховуючи позицію  Європейського суду з прав людини, висловлену, зокрема, у справах «Рябих проти Російської Федерації», «Пономарьов проти України», не слід допускати ще один перегляд судового рішення тільки тому, що сторона у справі й надалі сумнівається в його правильності. Для касаційного перегляду має існувати вагома суспільна потреба.

Нині практично всі рішення можна оскаржувати в касаційному порядку, і це призводить до того, що суди касаційної інстанції захлинаються від необхідності перегляду великої кількості справ. Тому пропонується запровадити фільтр для відбору справ, які потрібно перевіряти в касаційному порядку. Для цього, ще раз наголошую, мають бути вагомі підстави.

Це — наша пропозиція для Конституції. А в законі необхідно буде прописати принципи, відповідно до яких справи потрібно допускати до касаційного перегляду, зокрема, якщо: суди неправильно застосували матеріальний закон; суди припустилися грубого порушення норм процесуального закону, яке призвело до неправильного вирішення справи; справи вимагають подальшого розвитку права, аби суд касаційної інстанції зміг висловити свою правову позицію й орієнтувати судову практику з метою забезпечення однакового та правильного застосування всіма судами цієї норми закону; справа має значний суспільний інтерес.

Не варто намагатися в касаційному порядку переглянути все, осягнути неосяжне. Водночас припускаю, що, можливо, доведеться збільшити кількість суддів Верховного Суду.

— Пленум ВС висловився проти ідеї обрання суддів народом. Чому ВС дотримується такої позиції? Чому, на думку «верховників», саме Президент має призначати суддів на посади?

— Досвід обрання суддів всенародним голосуванням не є поширеним. Так, у деяких штатах США суддів обирають у такий спосіб. Ми спілкувалися з представниками США, вони рекомендують не вдаватися до такого механізму. Їхній досвід показує, що під час усенародного голосування застосовуються різноманітні технології: на вибори суддів намагаються вплинути і політичні сили, і фінансові групи. Тобто у виборчий процес конкретної особи вкладаються кош­ти, щоб домогтися її призначення в певному окрузі чи суді. Очевидно, що потім судді повинні будуть віддячити політсилі чи фінансовій групі прихильністю при розгляді справ, які стосуватимуться їхніх інтересів.

Саме тому ми вважаємо, що недоцільно йти таким шляхом. Мені видається, що порядок у державі буде тоді, коли здійснюватиметься фаховий підхід до цих питань. Народ має визначити концептуальні засади: щоби судова влада забезпечувала ефективне та справедливе судочинство. А як вона це забезпечуватиме, мають вирішити фахівці.

Парламент — політичний орган. Тому, аби запобігти можливій політизації процесу обрання чи звільнення судді, не слід удаватися до механізму призначення суддів саме Верховною Радою.

Відповідно до європейських стандартів у парламентсько-президентських республіках суддю призначає президент. При цьому є застереження: таке повноваження глави держави повинне мати суто церемоніальний характер, президент має діяти лише в межах подання, яке йому вносить відповідний орган судової влади. Водночас призначення суддів саме президентом підкреслить важливість і статус судді у державі.

«Чинний закон не передбачає проведення перевірки органів, які призначали на посади суддів, котрі допустили порушення й підлягатимуть перевірці»

— Коли Пленум ВС призначатиме за своєю квотою членів тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів загальної юрисдикції? Хто може увійти до складу цього органу?

— Як тільки з’явилась інформація, що закон «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» підписано, я доручив заступникам попередньо радитись у своїх колективах — судових палатах — і підбирати кандидатури для роботи в цьому органі. Оскільки ТСК буде постійно діючим органом, то, з прагматичних міркувань, ці судді повинні бути з Києва чи області, адже з регіонів діставатися буде важко. Також, на нашу думку, це насамперед мають бути судді ВС у відставці, фахівці у тих категоріях справ, які, власне, будуть предметом спецперевірки. Особи, яких ми запропонуємо до складу спецкомісії, повинні мати авторитет і довіру, бути принциповими. Членами тимчасової спецкомісії за квотою ВС повин­ні бути особи, які могли б, з одного боку, відстояти чесного суддю, який підданий перевірці безпідставно, а з другого — проявити не ліберальність, а іншому в очі

сказати: «Ти — негідник, ти абсолютно неправильно вчинив при розгляді конкретної справи», і наполягати, щоб цю людину було звільнено.

Можливо, Пленум ВС відбудеться всередині травня. Тоді ми й визначимося з кандидатурами. Хотів би зазначити ще таке: оскільки предметом перевірки будуть судові рішення в адміністративних, кримінальних справах, у справах про адміністративні правопорушення, то насамперед у спецкомісії повинні бути фахівці в цих галузях права.

Попередньо ми говорили про те, що варто, мабуть, призначити до цієї комісії трьох суддів у відставці з кримінальної палати та двох «цивілістів». Можливий і такий варіант: троє — з кримінальної палати, по одному «цивілісту» й «адміністративнику».

— На засіданні Пленуму ВС Василь Онопенко зауважив, що до закону «Про відновлення довіри до судової влади в  Україні» потрібно вносити зміни. Про які саме зміни йдеться?

Думаю, варто запитати про це у Василя Васильовича. Він неодноразово про це говорив, можливо, мав на увазі таке. Оскільки тимчасова спецкомісія перевірятиме діяльність судів і результатом перевірки буде ініціювання звільнення судді з посади, то відповідно до міжнародних стандартів у такому органі більшість мають становити судді, обрані самими суддями в демократичний спосіб.

До речі, у законопроекті, поданому до парламенту Кабінетом Міністрів, пропонувався саме такий підхід: більшість у спецкомісії мають становити судді.

— Чи понесуть відповідальність органи, які призначали на посади суддів, котрі, можливо, після проведення перевірки їхніх рішень будуть звільнені?

— Мені важко відповісти на це запитання. У рамках закону «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» таке питання не порушується. Хочу звернути вашу увагу на те, що в парламенті зареєстровано вже 4 законопроекти, які присвячені люстрації інших категорій держслужбовців. Можливо, згадані органи підлягатимуть перевірці відповідно до іншого закону. Адже чинний закон не передбачає проведення перевірки органів, які призначали на посади суддів, котрі допустили порушення й підлягатимуть перевірці.

Газета «Закон і Бізнес» №16 (1158) 19.04—25.04.2014